Памятник Т.Г.Шевченко

Памятник Т.Г.Шевченко - ... Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас —
Де ж мені вас діти?..
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може

Теги: город, памятник, парк

Посмотреть все >

Другие фотографии автора:

И еще одна красавица... а может красавец? :: *MIRA* **

К возложению цветов готовы... :: *MIRA* **

Другие фотографии на ФотоКто: ← Марина | Краеведческий музей. →

Автор:
Рубрика:
Добавлена:

*MIRA* **
Прочее
20.05.2015 - 12:22:00

Комментарии:

Gamza ..

Скульптор Иван Кавалеридзе, хороший памятник.

20.05.2015 - 12:38:40

*MIRA* **

И мне нравится! Глядя на него первое, что в голову приходит - это "Думи мої, думи"...
У памятника любят фотографироваться...)
Спасибо, Gamza!

20.05.2015 - 13:03:51

delete

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі. /253/
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

20.05.2015 - 13:37:48

*MIRA* **

У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки, —
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка...
1837 - 1847 р.р.
Спасбо, Виктор!

20.05.2015 - 16:17:20

delete

Спасибо, Вам!!! нужно и этот выучить)

20.05.2015 - 17:43:31

*MIRA* **

Да уж, история повторяется...
Выучить всего не возможно, ) но "наслуху" иметь можно...)

20.05.2015 - 17:55:28